Майбутнє медіа – за історіями людей

Другий день роботи панелі «Комунікації культури» був присвячений глобалізації медіа, тож до дискусії були запрошені журналісти-медіаексперти. Як слушно зауважила журналістка Катерина Сергацкова, експертів-теоретиків у цій сфері бракує, тож виступати та теоретизувати доводиться практикам. Окрім Катерини в дискусії брали участь Йон Маковей із молдовського «Timpul», Мілош Зєлінський із люблінського  «ZOOM» та Остап Процик, директор Львівського Медіафоруму. Найцікавіше про завдання та пріоритети у медіатенденціях читайте далі:

На медіафорумі ми складаємо статистику зацікавлених у медіа трендах. Серед відвідувачів не більше 25 % мають журналістську освіту. Професійність виявляється у практичному вирішенні завдань. 

Потреби людей я класифікую так: люди хочуть бути успішними, щасливими і здоровими. Якщо інформація, яку пропонують медіа, дозволяє зробити бодай найменший крок у цих трьох напрямках, в цьому проявляється професіоналізм. 

Медіа – це засіб, інструмент поширення, передачі, аналізу інформації. 

Ми перебуваємо в періоді подолання чергового інформаційного бар’єру. Якщо простежити за теорією інформаційних бар’єрів, побачимо: в історії цивілізації виникали ситуації, коли наявних інструментів для роботи з інформацією ставало недостатньо для подальшого розвитку. В цей момент виникав новий інструмент. Так було, коли з’явилося письмо. Так само з книгодрукуванням. 

В медіа віддзеркалюється те, яким є насправді людство. Ми маємо доступ до унікальних творів мистецтва, найкращих текстів – але все одно дивимося порнографію. Це не проблема медіа, а проблема освіти. 

У школі нас вчать добре рахувати, але не вчать уникати інформаційних маніпуляцій. Що з того, що ти добре рахуєш, якщо потім тебе вдало смикатимуть через твоє невміння працювати з інформацією. 

Хто заробляє на інформації в інтернеті: 50 % - Google, 25% - Facebook, а люди які творять та видають контент, ділять решту 25%. 

Як люди дадуть раду з новим викликом? Колись викликом було записування, поширення, зберігання. Зараз викликом є лише пошук алгоритму, як з усім цим дати раду. Як потратити час максимально корисно? Якщо б культура дала на це відповідь, вона може стати основним замовником у сфері інформаційного процесу.

Остап Процик 

Медіа перетворюється в інструмент, в тому числі для вбивства, для масового гіпнозу. Було б логічно, якби в майбутньому медіа слугували як інструмент для відновлення людяності як самих медіа, так і їхніх споживачів. 

Майбутнє медіа – за історіями людей, за публіцистикою. Це суміш, яка дозволить повернути довіру до журналістів, медіа та інформації. 

У нас достатньо практиків, але бракує теоретиків у медійній сфері. Теоретики пропонують стратегії, роблять висновки і пропонують шляхи розвитку. Стратегії та теорії – це подушка безпеки для журналістів. 

В Україні непогані тиражі. Люди купують книги, журнали, газети. Але майбутнє за медіа, які швидше адаптуються. Хоча друковані ЗМІ все одно не зникнуть. 

Медіа – це також відеоконтент. Тож настав час визнати, що телебачення в цьому сенсі теж трішки нагадує газету. Ми частіше дивимося відеоролики, а не телевізор. Мені подобаються стріми – персональні онлайн-трансляції, живе спілкування аудиторії та творця контенту.

Катерина Сергацкова

Я вірю, що культуру потрібно пояснювати. А ще потрібно допомагати митцям. Сучасне мистецтво – складне. 

Сьогоднішні медіа – це медіа майбутнього. 

Ми не повинні думати про медіа в традиційному значенні цього слова. Це не лише газети, радіо та телебачення. Медіасфера демократизується, а люди починають писати значно більше, ніж колись. Ми пишемо мейли, історії на фейсбук та в блог і так далі. Чимало з нас стає журналістами-непрофесіоналами. Не певний, що це позитивний тренд. 

Ми живемо у світі хаосу. У стрічці фейсбуку на нас навалюється масив фото, відео, тексту. Читач повинен це профільтрувати і створити власну історію. 

Якість медіа знижується. Десять років тому тираж «Газети виборчої» становив півмільйона примірників. Тепер це заледве двісті тисяч. 

У Польщі медіа перебувають в процесі «таблоїдиїзації», вони фокусуються на скандалах, сенсаціях, конфліктах, скандалах. Це стосується як локальних, так і національних ресурсів. І я не певен в яскравому позитивному майбутньому.

Мілош Зєлінський 

Текст: Богдана Неборак

Фото: прес-служба Конгресу культури, Ліза Кузнєцова