«Фортеця» Європа

У завжди відкритому для світу Львові учасники Конгресу культури Східного Партнерства в межах першого дня панельної дискусії «Криза європейських цінностей» шукали відповіді на, здавалося б, просте запитання: «Що важливіше для сучасної Європи: демократія і відкритість чи застереження перед іншими»?

Тема неоднозначна і навіть слизька. Та, з іншого боку, для сьогоднішньої України як ніколи актуальна. Свого часу нам не вдалося потрапити до когорти обраних і українська зірочка так і не засяяла на прапорі Європейського Союзу. Тепер нам 24 роки, ми вже спробували батога, медівника і навіть більше, а бабуня Європа чомусь не квапиться кликати ще одну свою доньку до сімейного столу. Нас водночас і хвалять за позитивні зміни, і сварять за їх відсутність. Нам багато обіцяють і багато розповідають, часто приїжджають в гості, але дані обіцянки не зажди виконують. І тут дуже доречною є тема сьогоднішньої панельної дискусії «Фортеця Європа». Ми всі про неї знаємо, милуємося нею, мріємо про неї, та не всі можемо туди потрапити, бо охорона, чи то пак керівництво, цієї «фортеці» нас туди поки що не впускає.

Один з учасників дискусії, культурний менеджер Маркус Ортель, що спеціалізується на міжнародних проектах країн Східної Європи (Білорусі, Грузії, Азербайджану та Вірменії) вважає Європу не фортецею, а швидше дуже складною системою, в якій об’єднано багато маленьких фортець. 

За словами Маркуса, якщо поглянути на зображення будь-якої фортеці, то можна побачити міцні мури, глибокі рівчаки і високі вежі. Європа не мала б бути такою. Однак, глянувши на держави в її складі, бачимо саме такі оборонні конструкції.

«Я - німець за походженням, але ніколи не класифікував Європу, як фортецю. І, хоча тема дискусії - «Фортеця Європа», особисто я вважаю це твердження дещо хибним. Можливо ззовні і для країн, які де-факто є частиною Європи, а де-юре, поки що ні вона, і виглядає, як фортеця, та повірте, що насправді такою не є», - зазначив М. Ортель.

Інший учасник дискусії , громадський активіст та культурний новатор Ярослав Мінкін поняття «Європа» розглядає, як  яскравий приклад і посібник для навчання.

«Європа, як фортеця? А чому ні. Фортеця – це, що щось погане? Ні, навпаки: люди, які знаходяться всередині цієї фортеці - захищені. Особисто мені вдалося взяти «штурмом» «фортецю Європу», але, на жаль, багатьом українцям це дуже важко зробити. Хоча у нас є для цього всі можливості. Просто нам не дають змоги їх реалізувати», - розповідає Я. Мінкін.

І з його твердженням неможливо не погодитись, бо, як всі ми добре знаємо, у медалі є два боки, як і в ситуації з «фортецею» Європою. З одного боку Європейський Союз дав Україні шанс, і асоціацію «Україна - ЄС» підписали майже всі країни члени, за винятком надміру проросійських Греції та Кіпру. Одначе війна на сході України ставить під загрозу втілення великої європейської мрії українців. З іншого боку, щоб український народ не штурмував «фортецю Європу», як це зараз роблять мігранти з Сирії, в ЄС чекають від нашої влади реформ. А з їх проведенням правляча верхівка країни серйозно затягує. Найбанальніший з прикладів: щоб отримати біометричний паспорт пересічному українцю потрібно вистояти в черзі, щонайменше три місяці, а біометрія одна з умов безвізового режиму з ЄС.

За словами Я. Мінкіна, якщо добре придивитися, то Україна на карті Європи, виглядає, як великий атомний гриб, який росте з Чорного моря. Європейське керівництво боїться, щоб він не вибухнув.

І справді, в Європі Україна здебільшого позиціонують як проблемну державу. Саме військовий конфлікт на Донбасі є однією з причин того, що Європа не приймає Україну до свого складу, вважає Маркус Ортель.

«Україна втягнена в конфлікт з Росією і це відштовхує її від Європи. Я думаю, якщо в Україні буде трохи більше стабільності і вона демонструватиме свої зміни, то європейці також змінять думку про неї», - зазначає М.Ортель.

Ще одна проблема, яку українці створили собі самі, це уявна стіна, яка нібито відділяє нашу державу від Європи. Нам часто розказують так звані «знавці», що аби дістатися до Європи треба перелізти через величезну метафоричну «стіну», якою від нас відгородилися європейці. Так, така «стіна» насправді є, але вона живе в головах тих хто таке розказує, і тих, хто в ці розповіді вірить, зазначає Я. Мінкін.

«Ми, українці, маємо навчитись відчувати себе частиною Європи, а не відгороджувати себе від неї уявними мурами. Звісно, що отримати візу в Україні не так легко, але погодьтеся, що це реально.  І коли я пропоную своїм друзям зі сходу, безкоштовно з’їздити наприклад до Польщі, перше запитання, яке вони задають: «Безкоштовно? Та ні, такого не може бути. Це якийсь жарт.» Оце і є та стіна, якої потрібно позбутись», - каже Я. Мінкін.

Підсумовуючи цю панельну дискусію, можна зробити висновок, що для України Європа поки що залишається фортецею і, на превеликий жаль, закритою. Та кожен такий культурний захід, кожна реформа і кожне зусилля українців відчиняють для нашої країни ворота «Фортеці Європи». 

Текст: Святослав Драбчук